Спрятать колонку

Блог пользователя sher

полярное сияние

свежее северное сияние, этого сезона.
снимки предоставил Voldemar

а теперь рассказывайте, кто когда видел, как было, понравилось ли...
Smile

моя первая книжка

первая книжка на английском языке

The Kingfishers

by Karel Novy, перевод с чешского
очень хорошие акварельные иллюстрации Mirko Hanak

а у Вас что было из первых книг?

легенды о цветах

подснежник в Украине также называют снегурка, скоророст, мартека, козульки, скоролиски, мартивки, билявки, снижички, козодрист, кропоцей, москалики, анимона, ярнык, годзинка, помороззя и просторенки.

В Англии подснежники сажали у самых дверей, чтобы злые духи не могли переступить через порог.

Есть цветок, который несколько похож на связку старинных ключей. Это - примула. У украинцев примула - талисман, берегущий жизнь. По датским преданиям, в примулу превратилась принцесса эльфов, из-за любимого юноши не желавшая возвращаться домой.

Однажды, рассказывается в средневековой легенде, когда апостол Петр находился на посту у райских ворот, ему сообщили пренеприятнейшее известие: кто-то подделал ключи от рая и собирается напустить туда разную нечисть. Апостол перепугался и выронил настоящие ключи. Из упавших на землю ключей и выросла примула.

Огромной любовью пользовалась примула в Англии. Ее называли волшебным цветом и считали, что в примуле укрываются от непогоды крошечные феи и гномы. Дождь идет, а из цветка доносится приятное пение, но редко кому удается его услышать. Англичане цветок примулы связывали с образом родины. Расселяясь в других странах, они увозили с собой это растение и высаживали в своем саду. Дом англичанина можно узнать по растущей в его саду примуле. В 1889 г. в Англии была утверждена “Лига примулы”.

По старинной легенде, один юноша достал золотой ключ, дабы отворить небеса и достигнуть вечности. Но одновременно он забывал бы родной дом, близких, свою землю. Рука его дрогнула в ответственный момент, и он упал на землю. Долго лежал, а когда проснулся, увидел в своей руке вместо золотого ключа цветок примулы.

Маршак "Двенадцать месяцев"

Самуил Яковлевич Маршак
Двенадцать месяцев

Драматическая Сказка.
Написана в 1942-43 гг. для МХАТа. Поставлена в Московском ТЮЗе в 1947,
во МХАТе в 48 году. (скан с изд.: Собр. соч. в 8 томах. Т. 2-й,
"Произведения для детей". М., "Худ.Лит." 1968. С. 307-- 376.

Королева. А если бы я захотела, чтобы сейчас наступил апрель?

Профессор. Это невозможно, ваше величество.

Королева. Вы -- опять?

Профессор (умоляюще). Это не я возражаю вашему величеству. Это наука и
природа!

Королева. Скажите пожалуйста! А если я издам такой Закон и поставлю
большую печать?

Профессор (беспомощно разводит руками). Боюсь, что и это не поможет. Но
вряд ли вашему величеству понадобятся такие перемены в календаре. Ведь
каждый месяц приносит нам свои подарки и забавы. Декабрь, январь и февраль
-- катанье на коньках, новогоднюю елку, масленичные балаганы, в марте
начинается снеготаяние, в апреле из-под снега выглядывают первые
подснежники...

Королева. Вот я и хочу, чтобы уже был апрель. Я очень люблю
подснежники. Я их никогда не видала.

(с) Перевод на украинский: Игорь Шереметьев, 2008

Гетьманівна. А якби я захотіла, щоб зараз наступив квітень?

Професор. Це неможливо, ваша величність.

Гетьманівна. Ви -- знову?

Професор (благально). Це не я заперечую вашій величності. Це наука і природа!

Гетьманівна. Скажіть будь ласка! А якщо я видам такий Закон і поставлю велику печатку?

Професор (безпорадно розводить руками). Боюся, що і це не допоможе. Але навряд чи вашій величності знадобляться такі зміни в календарі. Адже кожен місяць приносить нам свої подарунки і забави. Грудень, січень і лютий -- катання на ковзанах, новорічну ялинку, балагани масляної, в березні починається сніготанення, в квітні з-під снігу виглядають перші козодристи...

Гетьманівна. Ось я і хочу, щоб вже був квітень. Я дуже люблю козодристи. Я їх ніколи не бачила.

Професор. До квітня залишилося зовсім небагато, ваша величність. Всього яких-небудь три місяці, або дев'яносто днів...

Гетьманівна. Дев'яносто! Я не можу чекати і трьох днів. Завтра новорічний прийом, і я хочу, щоб у мене на столі були ці -- як ви їх там назвали? -- козодристи.

Професор. Ваша величність, але закони природи!..

Гетьманівна (перебиваючи його). Я видам новий закон природи! (Ляскає в долоні.) Гей, хто там? Покличте до мене Канцлера. (Професору.) А ви сідаєте за мою парту і пишіть. Тепер я вам диктуватиму. (Замислюється.) Ну "Травичка зенеліє, сонечко блищить". Так-так, так і пишіть. (Замислюється.) Ну! "Травичка зенеліє, сонечко блищить, а в наших гетьманських лісах розпускаються весняні квіти. Тому найвсемилостливіше наказуємо доставити до Нового року в палац повний кошик козодристів. Того, хто виконає нашу високу волю, ми нагородимо по-гетьманівськи..." Що б їм таке пообіцяти? Почекайте, це писати не треба!.. Ну ось, придумала. Пишіть. "Ми дамо йому стільки золота, скільки поміститься в його кошику, подаруємо йому оксамитову шубу на сивій лисиці і дозволимо брати участь в нашому гетьманському новорічному катанні". Ну, написали? Як ви повільно пишете!

Професор, "...на сивій лисиці..." Я давно вже не писав диктанту, ваша величність.

Гетьманівна. Ага, самі не пишете, а мене змушуєте! Хитрий який!.. Ну так вже гаразд. Давайте перо -- я накреслю своє високе ім'я! (Хутко ставить карлючку і махає листком, щоб чорнило швидше висохло.)

В цей час в дверях з'являється Канцлер.

Ставте печатку -- сюди і сюди! І подбайте про те, щоб все в місті знали мій наказ.

Канцлер (швидко читає очима). До цього -- печатку? Воля ваша, Гетьманівно!..

Гетьманівна. Так-так, воля моя, і ви повинні її виконати!..

Завіса опускається. Один за іншим виходять два Вісники з трубами і свитКами в руках.

Урочисті звуки сурми

Перший Вісник.

Під свято новорічне
Ми видали наказ:
Нехай квітнуть сьогодні
козодристи у нас!

Другий Вісник.

Травичка зеленіє
Сонечко блищить
Ластівка з весною
В покров до нас летить!

Перший Вісник.

Хто заперечувати сміє
Що ластівка летить
Що травичка зеленіє
І сонечко блищить?

Другий Вісник.

У лісі квітне козОдрист
А не завірюха мете
І той з вас бунтівник
Хто скаже: не квітнЕ!

Перший Вісник. Тому найвсемилостливіше повеліваємо доставити до Нового року в палац повний кошик козодристів!

Другий Вісник. Того, хто виконає нашу високу волю, ми вшануємо по-гетьманськи!

Перший Вісник. Ми подаруємо йому стільки золота, скільки поміститься в його кошику!

Другий Вісник. Подаруємо оксамитову шубу на сивій лисиці і дозволимо брати участь в нашому гетьманському новорічному катанні!

Перший Вісник. На справжньому власною її величність рукою накреслено: "З Новим роком! З першим квітня!"

Звуки сурми.

Другий Вісник.

Струмки біжать в долину
Зимі прийшов кінець.

Перший Вісник.

Козодристів кошик
Несіть до нас в палац!

Другий Вісник.

Нарвіть до світанку
козодристів простих.

Перший Вісник.

І вам дадуть за це
Кошик золотих!

Перший і Другий

(разом)

Травичка зеленіє
Сонечко блищить
Ластівка з весною
У покров до нас летить!

***
Дочка (тримаючи в руках маленький кошик). А що, мамо, в цей кошик багато золота увійде?

Стара. Так, немало.

Дочка. На шубку досить?

Стара. Що там на шубку, донечка! На повний посаг стане: і на шубки, і на спідниці. Та ще на панчішки в хусточки залишиться.

Дочка. А до цієї скільки увійде?

Стара. У цю ще більше. Тут і будинок кам'яний стане, і на коня з вуздечкою, і на баранчика з овечкою.

Дочка. Ну, а в цю?

Стара. А вже тут і годі балакати. На золоті пити-їсти будеш, в золото одягнешся, в золото взуєшся, золотом вуха завісиш.

Дочка. Ну, так я цей кошик і візьму! (Зітхаючи) Одна біда -- козодристів не знайти. Видно, насміхається над нами захотіла Гетьманівна.

Стара. Молода, ось і вигадує казна що.

Дочка. А раптом хто-небудь піде в ліс та і набере там козодристів. І дістанеться йому ось отакий кошик золота!

Стара. Та ну, де там -- набере! Раніше весни козодристи і не з’являться. Ген замети які намело -- до самої стріхи!

Дочка. А може, під заметами-то вони і ростуть собі потихеньку. На те вони і козодристи... Вдягну я свою шубку та спробую пошукати.

***

Січень. А що це у тебе в руках, дівчина? Чи не кошик? По шишки ти, чи що, прийшла під Найновіший рік, та ще в таку хуртовину?

Лютий. Лісу теж відпочити треба -- не все ж з нього тягти!

Пасербниця. Не зі своєї волі я прийшла і не за шишками.

Серпень (усміхаючись). Чи не по гриби?

Пасербниця. Не по гриби, а по квітки... Прислала мене мачуха за козодристами.

Березень (сміючись і штовхаючи в бік Квітень-місяць). Чуєш, братику, за козодристами! Значить, твоя гостя, приймай!

Всі сміються.

***
Ну, тепер ти бери палицю, братику Квітню.

Квітень

(бере палицю і говорить дзвінко, у весь хлоп'ячий голос)

Розбігайтеся, струмки
Розтікайтеся, калюжі.
Вилазьте, мурашки
Після зимової холоднечі.
Пробирається ведмеді
Крізь лісовий вітролом.
Стали птахи пісні співати
І розцвів козодрист!

У лісі і на галявині все змінюється. Тане останній сніг. Землю вкриває молоденька травичкою. На купині під деревами з'являються блакитні і білі козодристи. Довкола капає, тече, дзюрчить. Пасербниця стоїть, заціпенівши від здивування.

Не барися! Поспішай. Нам з тобою усього одну годинку брати мої подарували.

Пасербниця. Та як же все це трапилося? Невже заради мене весна посеред зими почалася? Очам своїм повірити не смію.

Квітень. Вір-не вір, а біжи швидше козодристи збирати. А то повернеться зима, а у тебе ще кошик порожній.

***

Із-за дерев виходить Пасербниця. У руках у неї кошик, повний козодристів.

Січень. Вже повний кошик набрала? Моторні у тебе руки.

Пасербниця. Адже їх там сила-силенна. І на купині, і під купиною і в гущавині, і на лужках, і під каменями, і під деревами! Ніколи я стільки козодристів не бачила. Та які вони чималі, стебельця пухнасті, наче оксамитові, пелюстки ніби кришталеві. Дякую вам, газди, за доброту вашу. Якби не ви, не було б в мене більше ні сонечка, ані козодристів весняних. Скільки не житиму на світі, а все дякувати вам буду -- за кожна квіточка, за кожну днинку! (Кланяється Січню-місяцю.)

Січень. Не мені кланяйся, а брату моєму меньшому -- Квітню-місяцю. Він за тебе просив, він і квіти для тебе з-під снігу вивів.

Пасербниця (обертаючись до Квітня-місяця). Спасибі тобі, Квітень-місяць! Завжди я тобі раділа, а зараз, як в обличчя тебе побачила, так вже ніколи не забуду!

Квітень. А щоб і справді не забула, ось тобі каблучка на спомин. Дивися на неї та згадуй мене. Якщо трапиться біда, кинь її на землю, в воду або в сніговий замет і скажи:

Ти котися, котися, каблучка
На весняний ганок
У літню повітку
У теремок осінній
Та по зимовому килимку
Де навкруг багаття, місяці водять танок!

Ми й прийдемо тобі на допомогу -- всі дванадцять прийдемо, як один -- з грозою, із завірюхою, з весняним дощиком! Ну що, второпала?

генеральский чай

известны школьные задачи о бассейне с двумя трубами, в который втекает и вытекает жидкость. Предлагаю не менее занимательную задачку для взрослых:

Генеральский чай пьется так: в стакан с подстаканником наливается сладкий черный чай. Отпивается немного и вместо отпитого чая подливается коньяк. Следующий глоток делается больше предыдущего и вместо чая вновь подливается коньяк. Завершается чаепитие, естественно, когда в стакан наливают чистый коньяк и его выпивают.

Задание:

  1. Аналитически найти количество выпиваемого во время такого чаепития коньяку. Объем чайного стакана 200 мл.
  2. Найти условие при котором можно выпить наибольший объем коньку. Постепенное увеличение доли конька при каждом глотке считать обязательным условием.

украинско-шведские политические союзы XVII-XVIII

1 октября 2008 выпущена в обращение марка украинско-шведские политические союзы XVII-XVIII века

к средине месяца обещают блок по этому поводу. есть повод вспомнить историю

всемирный потоп

ситуация: вы пришли на берег реки. размытое водой обнажение осадочных пород слой за слоем сохраняет то, что попало сюда тысячи и миллионы лет назад. чем глубже залегает слой, тем он старше.

в одном из слоев вы замечаете кости погибших в прошлые эпохи животных. и в этот момент к вам подходит местный батюшка и говорит:

--Вот, сын мой! Это и есть доказательство того, что был потоп и в водах, покрывших всю землю погибли все твари земныя.

а вы ему и отвечаете:

RSS-материал

Наверх